Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 лютого 1922 (середа)

Харків. Наркомюст УСРР затвердив інструкцію “Про порядок судочинства щодо дезертирів, їх переховувачів, посібників і потурачів”. Встановлювалася кримінальна відповідальність за самочинне залишення військової служби або ухиляння від неї. Мірами покарання були грошові штрафи з повною чи частковою конфіскацією майна та земельних наділів; примусові громадські роботи без позбавлення волі; військова служба у штрафній частині на строк до 6 місяців; позбавлення волі.
ЗУ УСРР, 1922, Ч. 4, Ст. 69.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7