Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 лютого 1922 (четвер)

Катеринославська губернія. Відбувся губернський з’їзд КНС. З’ясовано, що у Нікопольському повіті голодувало 66 тис. 324 дорослих і 30 тис. 700 дітей, у Катеринославському – 62 тис. 047 дорослих і 22 тис. 935 дітей, у Верхньодніпровському – 124 тис. 636 дорослих і 16 тис. 545 дітей, у Криворізькому – 150 тис. 589 дорослих і 15 тис. дітей, у Павлоградському – 85 тис. дорослих і 30 тис. дітей. Чисельність голодуючого дитячого населення в губернії становила 30 % від загальної кількості дітей. Продовольчу допомогу отримувало 20 % голодуючих.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 16 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7