Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 лютого 1922 (середа)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про полюбовний суд”. Такі суди організовувалися для вирішення конфліктів між приватними особами, товариствами, колективами та організаціями, за виключенням трудових конфліктів, що підлягали вирішенню на підставі законів про працю та справ про недійсність шлюбів, про походження та кревність, а також суперечок з урядовими установами та підприємствами. Такі суди утворювались у складі одного або кількох “полюбовних судів” після взаємної згоди сторін.
ЗУ УСРР, 1922, Ч. 9, Ст. 143.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7