Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 квітня 1922 (середа)

Харків. Підписано додатковий договір до мирної угоди між Латвією і УСРР від 14 лютого 1921 р. Додаткова угода визначала термін ратифікації додаткової і основної угоди не пізніше 16 травня, а обмін ратифікаційними грамотами – 17 травня. Одночасно підписано тимчасові правила про перевезення майна по залізницях УСРР при поверненні на батьківщину литовських громадян, які оптували литовське громадянство.
Вісті ВУЦВК, Харків. 1922, 7 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7