Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 квітня 1922 (п’ятниця)

Харків. Оргбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про допомогу комуністам. Наркоздоров’ю УСРР М. Гуревичу доручалося організувати в Криму та на Кавказі санаторії для 100 осіб, забезпечивши ці заклади необхідними коштами, а також погодити з Наркоздоров’ям РСФРР питання про порядок відправки хворих комуністів на курорти. Секретаріату ЦК КП(б)У було поставлено за обов’язок звернути всі кошти та цінності, що малися в його розпорядженні, на допомогу комуністам, а, крім того, розробити положення про порядок надання відпусток партпрацівникам. Також було ухвалено звернутися з клопотанням до ЦК КП(б)У про асигнування спеціального позакошторисного грошового фонду для допомоги комуністам, а також про надання певної кількості місць, що були в розпорядженні ЦК РКП(б) у закордонних санаторіях, для партпрацівників України. Організаційно-інструкторському відділу ЦК КП(б)У було запропоновано дати конкретні вказівки щодо порядку обкладання комуністів спеціальними відрахуваннями з прибутків для створення фонду взаємодопомоги при губкомах КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, сро. 17, арк. 48-48 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7