Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 квітня 1922 (неділя)

Підписано угоду між Німеччиною і Росією. З радянської сторони угоду підписали Г. Чичерін і Х. Раковський, з німецької – Ратенау. Сторони відмовилися від відшкодування збитків, спричинених війною і пов’язаних з утриманням військовополонених, у тому числі інтернованих у Німеччині червоноармійців. Німеччина відмовилася від домагань, пов’язаних із конфіскацією та націоналізацією майна німецьких громадян у радянських республіках. Встановлено дипломатичні стосунки.
Вісті ВУЦВК, Харків. 1922, 20 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7