Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 квітня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило пропозиції М. Владимирова про фонд комнезамів. Пропонувалося поділити на дві частини фонд посилення сільського господарства, що був у розпорядженні Наркомзему, використовуючи одну частину за первісним призначенням (для розвитку насінництва й т. ін.), а іншу – для надання матеріальної допомоги колективним господарствам. Також пропонувалося не перешкоджати відокремленню колгоспів від сільськогосподарської кооперації, звернувши особливу увагу на організацію кредитування для радгоспів.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 29, арк. 77.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7