Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 травня 1922 (середа)

Харків. Оргбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про становище на заводах „Гельферіх-Саде” та „Мельгозе”. Визнанано необхідним виконання зобов’язання щодо виплати заробітної плати за березень місцяць за ставками профспілки. Питання щодо зарплати за квітень рекомендувалося поставити на засіданні Української економічної наради, визнаючи необхідність зниження тарифу, одночасно запропонувавши Південбюро ВЦРПС поставити загальне питання про заробітну плату на пленумі ЦК КП(б)У, попередньо обговоривши його на засіданні політбюро. Для остаточного розвязання питання про виплату в радянському порядку тт.. Колесников, Іванов та В. Поляков разом із зацікавленими товарищами мали розглянувати його на Українській економічній раді.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 7, спр. 17, арк. 58 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7