Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 листопада 1915 (вівторок)

На російсько (фінляндсько)-шведському кордоні відбувся обмін високопосадовими заручниками між Австро-Угорщиною та Російською імперією. До Австро-Угорщини повернулися заарештовані ще 16 вересня 1914 р. у Чернівцях міський голова (бургомістр) С.Вайсельбергер, український посол до Австрійського парламенту Микола Спинул, прокурор окружного суду Н.Лазарус і ще кілька осіб. До Російської імперії на паритетних засадах повернулися 6 осіб, серед них і пристав м. Києва І.П.Рапота, що тимчасово виконував обов’язки Дрогобицького повітового начальника, відзначившись на цій посаді великим надуживанням владою.
Діло. – 1915. – 28 листопада. – Ч. 108. – С. 1–2; Киевская мысль. – 1915. – 8 ноября. – С. 2.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1911 - 1916: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 147 с. - ISBN 966-02-3607-7