Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 липня 1922 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про таганрозькі заводи. Підтверджено постанову Української економічної ради про необхідність консервації Таганрозького металургійного заводу та скорочення робітничої сили цього підприємства з 1 липня. Для того, щоб попередити ексцеси та розкрадання заводського майна, ухвалено звернутися до ЦК РКП(б) з проханням вжити заходів, які забезпечили б асигнування коштів для ліквідації заборгованості по заробітній платі працівникам Таганрозьких заводів при розподілі позик із загально федеративного фонду. При цьому пропонувалося зауважити на необхідності негайного вирішення питання протягом тижня. Аналогічну пропозицію пропонувалося надіслати до Вищої ради народного господарства.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 30, арк. 1 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7