Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 липня 1922 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У визначило порядок формування дипломатичних та торгових місій. Цей обов’язок покладався на народних комісарів закордонних справ та зовнішньої торгівлі за їх особистою відповідальністю та спостереженням, причому списки комуністів, що були накресленими до роботи в місіях, мали попередньо надаватися з діловою характеристикою для затвердження в секретаріаті ЦК КП(б)У. Перевага при інших рівних умовах при доборі кадрів надавалася висуванцям із робітників та комуністам. Нагляд і відповідальність за політичним станом місій покладалася персонально на повпредів. При складані штатів місій народні комісари закордонних справ та зовнішньої торгівлі мали попередньо запитувати ЦК КП(б)У, чи є у нього відповідні кандидатури, причому за наркомом зберігалося право мотивованого відхилення запропонованих кандидатур. Заяви співробітників місій, що надсилалися без відома повпредів, розгляду не підлягали, а надсилалися на розгляд повпредів.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 30, арк. 2.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7