Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 липня 1922 (субота)

Харків. ВУЦВК прийняв постанову „Про визнання недійсними кабальні угоди на хліб”, що були укладені внаслідок голоду. Зарахував їх до категорії угод, за якими погашення позики передбачалося не за рахунок точно визначеної суми грошей або кількості хліба, а за рахунок врожаю з певної площі ріллі, якщо отримана позика нижча за подесятинну ставку, встановлену губвиконкомами, а також угод, за якими видані позики погашалися хлібом, вартість якого в перекладі на золото по курсу держбанку більше ніж на 50 % перевищувала вартість виданої позики на момент укладання угоди, а для позик, виданих державними, кооперативними й іншими громадськими організаціями, - більше, ніж на 25 %
ЗУ України, Харків, 1922, № 30, Ст. 465.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7