Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 липня 1922 (четвер)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про визнання голодуючими деяких районів України стосовно прав на деякі пільги”. Визнано голодуючими районами, стосовно прав на пільги, передбачені декретом ВУЦВК і РНК УСРР від 11 березня 1922 р. “Про єдиний натуральний податок”, такі повіти: у Запорізькій губернії: Бердянський, Мелітопольський, Больше-Токмакський, Запорізький і Генічеський (становили 100 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Донецькій губернії: Гришинський, Маріупольський, Таганрозький і Азовський (становили 43,7 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Катеринославській губернії: Верхньо-Дніпровський, Катеринославський, Нікопольський, Криворізький, Павлоградський (становили 82 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Миколаївській губернії: Дніпровський, Миколаївський, Херсонський (становили 75 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Одеський губернії: Одеський, Тираспольський, Вознесенський (становили 53 % площі, що обкладалася продподатком у губернії).
ЗУ України, 1922, № 30, Ст. 473.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7