Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 вересня 1922 (п’ятниця)

Харків. Розпочала роботу конференція працівників інженерно-технічної освіти. Прибуло 109 делегатів – представників індустріальних інститутів, провідних індустріальних технікумів, робітфаків, профшкіл і шкіл ФЗУ, промислових факультетів інститутів народного господарства та адміністративно-промислових технікумів, низки радянських і профспілкових організацій. Порядок денний: про індустріально-технічну освіту в УСРР; про технікуми інженерно-технічної освіти; про інститути інженерно-технічної освіти; про мінімум соціальних дисциплін в інженерно-технічних навчальних закладах; про науково-дослідну роботу; про методи освіти в різних типах інженерно-технічних учбових закладах; про профспілкову освіту в Західній Європі та Америці; про методи економічного й шкільного районування; доповіді з місць..
Путь просвещения, Харьков, 1922, № 5, С. 315-321

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7