Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 вересня 1922 (понеділок)

Харків. Оргбюро ЦК КП(б)У розглянуло клопотання пленуму Миколаївського губкому про надання допомоги голодуючим комуністам. Зважаючи на тяжке матеріальне становище працівників-партійців Миколаївської губернії, було ухвалено доручити комісії по наданню допомоги комуністам при ЦК КП(б)У викликати для доповіді представників голодуючих губернії після чого, використовуючи викладені ними факти та цифри про продовольче становище, звернутися до ЦК РКП(б) з клопотанням про додаткові асигнування з дотаційного фонду для голодуючих губерній. Було прийнято до відома обіцянку голови ЦК Допомоги голодуючим при ВУЦВК Г. Петровського про надання до фонду допомоги голодуючим комуністам 100 вагонів продовольства. Учрозподілу доручалося накреслити порядок переведення працівників з голодуючих місцевостей в благополучні та навпаки.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 17, арк. 49.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7