Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 вересня 1922 (субота)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про політику щодо Польщі. Визнавалося доцільним проведення жорсткої політики, що засновувалася на урахування всіх обставин та фактів, але не зухвалу, оскільки в умовах, що існували це було неприпустимим. О. Шумському доручалося переговорити з Х. Раковським. В. Яковлєву – запитати з Москви точних та ясних директив щодо тактики радянських республік стосовно Польщі. Вказувалося на необхідності запобігання войовничого тону в газетних статтях стосовно Польщі. На наступному засіданні політбюро планувалося запросити пояснень у голови ДПУ В. Балицького з приводу заяв, зроблених ним напередодні посилки ноти протесту радянського уряду на адресу Польщі з приводу шпигунства останньої проти радянських республік
ЦДАГО України, ф 1, оп. 3, спр. 30, арк. 69.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7