Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Жовтень 1922

Як зазначалось у закритому листі секретаря ЦК КП(б)У Д. Лебедя до секретаріату ЦК РКП(б), настрої селянства в УСРР мали антирадянський характер, всупереч довідкам з місць. Так, у Подільській губернії були поширеними випадки бойкоту селянами здачі продподатку, а в Єлисаветградському повіті Запорізької губернії – ворожого ставлення до органів радянської влади та КП(б)У. У Кременчуцькій губернії радянська влада існувала номінально, оскільки виконкомами і комнезамами керували „куркулі”. У Катеринославській губернії серед населення панували панічні настрої внаслідок неможливості виконання продподатку.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 108.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7