Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 січня 1924 (понеділок)

Одеський округ. Під час різдвяних торгів відбулися єврейські погроми, які проходили під антирадянськими і антисемітськими гаслами. Приводом до погромів послужив арешт українського селянина у Первомайську після сутички з єврейським торговцем. Внаслідок поширення чуток погроми перекинулися на Голтву і Ольвіополь. У Голтві було зруйновано 18 єврейських крамниць, тяжко поранено 18 і вбито трьох євреїв. Під час пограбування крамниць у Ольвіополі палицями забито трьох і поранено 118 євреїв. Погроми у Голтві припинено за допомогою місцевого військового батальйону, а в Ольвіополі, де червоноармійці відмовилися виступити проти селян, – силами місцевого ДПУ. Під час придушення погрому в Ольвіополі вбито 12 та поранено кілька десятків українських селян. Серед 140 заарештованих – 18 червоноармійців батальйону 45-ої дивізії, які відмовилися стріляти у селян.
Діло, 1923, Львів, 17 січня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6