Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 листопада 1922 (вівторок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про заходи проти невнесення плати за послуги підприємств комунального господарства і безгосподарне користування ними”. Комунальним підприємствам надавалося право припиняти постачання водою і електроенергією споживачів, крім лікарень, дитячих будинків, місць ув’язнення, міліції і військових казарм, при несплаті ними комунальних послуг. Відпуск води і електроенергії поновлювався лише після оплати недоїмок за тарифами на момент оплати, та пені за прострочування у розмірі не вище 1\2 за добу, а також витрат, пов’язаних із відключенням і пуском води, й поновленням електропостачання. При несплаті недоїмок протягом двох тижнів відділам комунального господарства дозволялося стягати належну суму примусово.
ЗУ України, 1922, № 48, С. 717.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7