Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 січня 1924 (неділя)

Харків. Перша сесія ВУЦВК VІІІ скликання затвердила РНК УСРР у такому складі: голова – В. Чубар, заступники голови РНК – М. Владимирський та М. Фрунзе, т. в. о. наркома внутрішніх справ – С. Буздалін, наркомюст – М. Фрунзе, нарком РСІ – О. Медведєв, наркомпрод – І. Лобачов, наркомзем – І. Клименко, наркомздоров’я – М. Гуревич, наркомос – В. Затонський, наркомсоцзабез – Я. Познанський, наркомпраці – Н. Доброхотов, голова ВРНГ – К. Максимов, командуючий військами України і Криму – М. Фрунзе, наркомзовнішторг – С. Брон, уповнарком шляхів – Ю. Рудий, уповнаркомпоштель – К. Сеньков, уповнаркомзаксправ – А. Шліхтер, уповноважений ДПУ – В. Балицький.
ЗУ України, 1924, Від. І, № 4-5, Ст. 22.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6