Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 січня 1924 (середа)

Повідомлялося про єврейські погроми в Поплавську, Чорнові та Ісаєві Одеської губернії та Єлисаветградському повіті Запорізької губернії. У зв’язку із випадками вбивства комуністів-євреїв райвиконкоми відкликали з волосних і сільських рад керівників-євреїв і замінили їх українцями. У Харкові видано наказ про придушення антирадянських і антиєврейських заворушень. В Одесі для потерпілих від погромів відкриті притулки й безплатні їдальні. ДПУ пов’язувало поширення погромів з появою партизанського загону хорунжого Іванова.
Діло, Львів, 1924, 30 січня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6