Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 квітня 1924 (четвер)

Одеса. Губвиконком затвердив заходи увічнення пам’яті робітника–революціонера, одного із засновників Північного союзу російських робітників, народовольця С. Халтурина; постановив заснувати в Одесі Музей праці ім. Халтурина; перейменувати головну вулицю, на якій жив Халтурин, у вулицю його імені, а також встановити на місці його казні меморіальну дошку.
Известия ЦИК СРСР, Москва, 1924, 5 апреля.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6