Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 квітня 1924 (четвер)

Харків. Друга сесія ВУЦВК VІІІ скликання прийняла постанову “Про стан медично-санітарної справи в УСРР”. Визначено завдання розвитку санітарно-освітньої діяльності Наркомату охорони здоров’я. Накреслено заходи сприяння розвиткові мережі робітничих поліклінік і медично-санітарних закладів у сільській місцевості, та покращання їх роботи. Приоритетними напрямками діяльності цих закладів визнано охорону материнства і дитинства, й боротьбу з епідемічними та соціальними захворюваннями. Всім медичним закладам запропоновано надавати першочергову медичну допомогу інвалідам, родинам червоноармійців і тим, що втратили годувальників.
ЗУ України, 1924, Від. 1, № 21-22, Ст. 186.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6