Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 квітня 1924 (четвер)

Харків. Друга сесія ВУЦВК VІІІ скликання прийняла постанову “Про безробіття та боротьбу з ним”. Радянським і державним органам визнано за обов’язок сприяти органам Наркопраці в боротьбі з безробіттям. Накреслено заходи збільшення фонду боротьби з безробіттям: за рахунок відрахувань із місцевих коштів, обкладання разовим податком нетрудового населення та пожертв громадськості. Заплановане розширення трудової допомоги безробітним завдяки організації громадських робіт та забороні надурочних робіт й сумісництва у галузях виробництва, де поширено безробіття. Запропоноване працевлаштування на селі висококваліфікованих працівників розумової праці, які не знаходили роботу за фахом у містах. Посилення матеріальної допомоги безробітним визначено за рахунок різноманітних пільг. Встановлено право на першочергове отримання допомоги по безробіттю для підлітків, жінок та демобілізованих червоноармійців.
ЗУ України, 1924, № 21-22, Від. 1, Ст. 189.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6