Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10-14 листопада 1924 (середа – п’ятниця)

Харків. Відбувся ІІ Всеукраїнський з’їзд робітниць і селянок. Порядок денний: про міжнародне і внутрішнє становище СРСР; про роботу серед жінок; про роль кооперації і покращання побуту робітниць і селянок; про сім’ю і шлюб у радянській державі; про охорону материнства і дитинства; про соціальне виховання дітей; про діяльність ЦКНС; про комітети взаємодопомоги на селі; про організацію громадського харчування; про землеустрій і колективізацію.
Коммунист, Харьков, 1924, 11, 13, 15 ноября.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6