Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 (2) січня 1918 (вівторок)

Київ. Відбувся спільний мітинг Української трудової партії й самостійників-соціалістів. У вступній промові проф. Українського Університету Олександр Грушевський, трудовик, закликав переглянути завдання партії на найближчий час. В.Коваль, трудовик, виклав аграрну програму партії, застерігаючи від виконання її зразу в цілому, а Крижанівський, член цієї ж партії, зупинився на причинах блоку трудовиків і самостійників, наголосив на спільних пунктах програм обох партій і накреслив завдання часу. Про стан українців у російській армії розповів самостійник-соціаліст М.Шаповал, який повернувся з поїздки на Північно-Західний фронт.
Народня воля. –1918. – 17 (4) січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)