Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 (5) січня 1918 (п’ятниця)

Київ. Уряд УНР очолив представник УПСР В.Голубович, після того, як в умовах чергової кризи у стосунках українських соціал-демократів і есерів у Центральній Раді голова Генерального секретаріату В.Винниченко подав у відставку. Прем’єр залишив за собою міністерство торгівлі і промисловості. З попереднього уряду до першого складу нового уряду увійшов лише соціал-демократ М.Ткаченко (міністр юстиції). Дев’ята сесія Центральної Ради проголосувала за цей уряд, утрималися лише фракції Бунда і меншовиків. Наприкінці січня 1918 р. в зв’язку з наступом більшовиків уряд залишив Київ і переїхав до Житомира, а потім рушив у напрямку Олевськ-Сарни. Після вступу на Україну австро-угорських та німецьких військ, які спільно з частинами української армії перейшли у наступ, уряд УНР у перших числах березня прибув знову до столиці.
Уряди України у ХХ ст. – Науково-документальне видання. – К.,2001. – С.48.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)