Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22(9) січня 1918 (вівторок)

Другий з’їзд 31-го армійського корпусу Південно-Західного фронту, обміркувавши питання, що входили до порядку денного з’їзду та обговоривши сучасне становище УНР, ухвалив звернутись до УЦР з вимогою проголосити 4-м Універсалом Україну самостійною незалежною Республікою. Цю постанову вирішили направити Центральній Раді, Фронтовій раді Південно-Західного фронту та довести до відома всіх частин. З’їзд вимагав негайно укласти мир, а для охорони УНР організувати збройні сили – Вільне козацтво.
Народня воля. - 1918. – 27(14) січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)