Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22(9) січня 1918 (вівторок)

Київ. Генеральний секретар міжнаціональних справ Ол.Шульгін на засіданні Малої ради оголосив ноту Генерального секретаріату до усіх воюючих і нейтральних держав, наголосивши, що 3-м універсалом Українська Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, яка змагається за створення федеративної злуки всіх республік, які постали на території давньої Російської імперії”. Далі висловлювалося переконання в тому, що теперішня війна є найбільшим нещастям усіх держав і тому УНР вступає на шлях “діяльної мирної політики”. Виходячи з проголошення у 3-му Універсалі необхідності негайно заключити мир, Центральна Рада ухвалила прилучитися до перемир’я.
Дорошенко Д. Історія України 1917 – 1923 рр. У двох томах. - Том 1. – Доба Центральної Ради. – К., 2002. – С.171.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)