Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23(10) січня 1918 (середа)

Командуючий військами Київської військової округи М.Шинкарь, новий отаман протибільшовицького фронту, на підставі наказу Генерального секретарства військових справ (№ 8), призначив колишнього військового секретаря С.Петлюру отаманом всіх українських гайдамацьких кошів Слобідської України, поставивши перед ним завдання визволити від радянських загонів Полтаву і захищати цей район та Слобожанщину. С.Петлюрі надавались права командуючого армією (отамана). Усі українські частини, начальники залог, громадські організації у районі діяльності його військ підпорядковувались йому (територія Харківської, Полтавської та Катеринославської губерній).
Последние новости (Киеїв, вечерний виыпуск). – 1918. – 11 січня Нова рада. – 1918. - 12 січня Народня воля. – 1918. – 25(13) січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)