Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23(10) січня 1918 (середа)

Українські частини залишили Вінницю після нетривалого бою з революційними військами. Тут перебував курінь 23-го українського полку з двома панцирниками. Українське командування чекало підходу революційних частин 2-го Гвардійського корпусу залізницею і зосередило свої сили на цьому напрямі. Проте до Вінниці одночасно з гвардійцями з боку Летичева похідним порядком йшли частини 5-го кавалерійського корпусу, поява яких була повною несподіванкою. І це відіграло головну роль у тому, що українські формування не змогли відстояти місто.
Нова рада. – 1918. – 26(13) січня ; Свободная мысль (Бердичів). – 1918. – 26(13) січня; Киевская мысль (утренний выпуск). – 1918. – 23(10) січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)