Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23(10) січня 1918 (середа)

Київ. Генеральний Секретаріат УНР спростував чутки, нібито українська делегація у Брест-Литовську заважає уряду Російської Радянської Республіки укласти мирний договір. Українська делегація мала наказ добиватись миру, згідно з волею українського народу. Секретаріат розіслав урядам усіх держав свою заяву, що він закликає всі народи світу до миру. Делегацію УНР визнали на конференції як самостійну делегацію окремої, незалежної республіки, і вона гідно захищала права української держави, твердо обстоюючи справу справедливого демократичного миру.
Народня воля. – 1918. – 24(11) січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)