Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2916) січня 1918 (вівторок)

Відбувся бій українських підрозділів і об’єднаних радянських військ поблизу ст.Крути. У ньому брали участь київські студенти та вояки куреня “Смерті”, юнаки 1-ї української військової школи ім. Б.Хмельницького – всього до 420 чол. Їм протистояли значні сили радянського командування: 1300 багнетів колони П.Єгорова (1-а армія), що вела наступ від Полтави, загони Р.Берзіна (2-а армія) – до 3500 багнетів, які до цього вели бойові операції на Чернігівщині, та підрозділи С.Кудинського (3-я армія) – до 800 багнетів і ін. Жорстокий бій тривав увесь день. Не маючи боєприпасів, українські підрозділи почали відступ до ешелону. Захоплених у полон студентів і гімназистів, всього 27 чоловік, за наказом П.Єгорова було розстріляно. Ешелон з юнаками та студентами вирушив до Києва.
ДАРФ. – Ф.130. – Спр. 82. – Арк. 14 ; В.А.Антонов-Овсеенко. Записки о гражданской войне. – Т.1. – М., 192 4. – 146-147.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)