Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30(17) січня 1918 (середа)

Зранку студентський ешелон прибув на ст.Бобрик, де його зустрів С.Петлюра, який після бою під Крутами перебрав на себе керівництво всіма українськими військами на Лівобережній Україні. Вояки куреня “Смерті”, за його наказом, влилися до Дорошенківського полку, а студенти та юнаки продовжили шлях на Київ. Червоним гайдамакам* і дорошенківцям наказано прикривати чернігівську залізницю.
Я.Тинченко. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918). – К. – Львів, 1996. – С.182.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)