Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 лютого (19 січня) 1918 (п’ятниця)

Після трьох днів боїв залишили м.Чернігів українські підрозділи Центральної Ради. Тут дислокувались два полки гайдамаків, значний загін вільних козаків та ряд інших формувань. Їм протистояли загони 2-ї революційної армії під командуванням Р.Берзіна і досить численні червоногвардійські загони Чернігова та сіл Роїще і Довжик, що підійшли до міста.
Черниговская земская газета . – 1918. – 26 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)