Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 лютого ( 22 січня) 1918 (понеділок)

Протягом всієї ночі і вдень продовжувалась артилерійська і збройова перестрілка в різних районах Києва – на Подолі, Деміївці, в Кадетському гаї, вздовж всієї залізничної колії від ст. Товарної до Політехнічного інституту. Усю ніч у районі вокзалу з невеликими перервами тривав бій. Червоногвардійці намагалися прорватись з території вокзалу в місто, але це їм не вдалося. Зранку по вокзалу відкрили вогонь гармати українців, встановлені на Бібіківському бульварі. У другій половині дня було взято ст. Київ-Пасажирський. Червоногвардійці почали відходити до ст. Пост-Волинський. Тільки невелика група залізничників (близько 100 чол.) залишилась в Головних залізничних майстернях прикривати їх відхід.
Народня воля. – 1918. – 5 лютого (23 січня) Нова рада. – 1918.–- 24 січня Великий Жовтень на Київщині. – К., 1957. – С.47.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)