Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 лютого (26 січня) 1918 (п’ятниця)

Після залишення Києва у с.Ігнатівці, куди прибули всі дрібні загони УЦР, відбулась нарада їх представників. Серед них виділявся своєю організацією і боєздатністю офіцерський загін генерала К.Прісовського. Вирішено було об’єднати всі ці загони в один – Запоріжський.
ЦДАВОВУ. – Ф.1074. – Оп.2. – Спр. 24. – Арк. 1.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)