Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 (4) березня 1918 (неділя)

У м.Золотоноші за ініціативою повітової Ради селянських депутатів відбувся численний повітовий селянський з’їзд – прибули понад 400 представників селянських спілок. На порядку денному питання: про владу, про земельне питання, про порядок на місцях. З доповідю про діяльність УЦР виступив її член П.Мшанецький, який докладно розповів про ті закони, які були ухвалені нею. З’їзд вітав Центральну Раду і просив якомога скоріше скликати Установчі збори, визнав, що земельний закон УЦР від 18 січня, відповідає цілком інтересам трудового селянства і воно має суворо дотримуватись цього закону. Проведення закону у життя покладалось на земельні комітети. Пограбоване добро поверталось земельним комітетам. Тимчасово до скликання представників від сіл всього повіту, які оберуть повітову раду, правомочність її надавалась членам повітової Революційної ради.
Народня воля. – 1918. – 22(9) і 28(15) березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)