Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 лютого (31 січня) 1918 (середа)

Київ. Делегація українських учительських організацій зустрілася з народним секретарем освіти В.Затонським. На зустрічі обговорювалися питання майбутнього української освіти. Вчителів запевнили, що українська школа буде існувати, лише перебуватиме не у віданні земств, а під керівництвом шкільних комісій місцевих рад робітничих і селянських депутатів. Статусу державної мови не існуватиме, оскільки усі мови – рівноправні.
Вільна українська школа. – 1918. – № 5- 6. – С.75.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)