Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14-15 (1-2) лютого 1918 (четвер-п’ятниця)

Радянські сили Південно-Західного фронту (гвардійські Московський і Кримський полки – близько 1000 багнетів) та червоногвардійські загони підійшли до м.Бердичева. Командування радянських сил запропонувало українським частинам скласти зброю, але українська фронтова рада відмовилась зробити це. Вночі командування Бердичівського гарнізону і члени фронтової ради залишили місто, виїхавши до Житомира. Без керівництва українські частини 2 (15) лютого склали зброю.
Ю.М.Гамрецький, Ж.П.Тимченко, О.И.Щусь. Триумфальное шествие Советской власти на Украине. – К., 1987. – С.65.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)