Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 (3) лютого 1918 (субота)

Київ. На зборах київської організації УСДРП Є.Неронович після короткого вступу оголосив декларацію від її лівої групи, закликавши однодумців вийти з організації і закласти нову. У відповідь серед більшості лунали голоси, що “ліві” тікають “туди, де сила, де перемога!” До Є.Нероновича приєдналося лише 10-11 осіб. Під час обговорення питання про ставлення до радянської влади звертали увагу на те, що “ліві”, визнавши її, зайняли певні посади, не маючи “жодного права виступати від УСДРП”.
Робітнича газета. – 1918. - 24(11) лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)