Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17(4) лютого 1918 (неділя)

Відбувся урочистий похорон жертв, що загинули під час січневих подій, відстоюючи радянську владу. Жалобні процесії з різних районів міста у супроводі оркестрів, з червоними і чорними прапорами зійшлися у Маріїнському паркові, де були вириті дві великі могили. Під звуки салюту з рушниць та гармат до них були спущені кілька сот чорних домовин, у тому числі і перенесену з Байкового кладовища труну з тілом замордованого біля Поста-Волинського Л.Пятакова. У місті припинився рух трамваїв, були закриті всі магазини і ресторани. На мітингу з промовою виступив Г.Пятаков.
Нова рада. – 1918. – 19(6) лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)