Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21(8) лютого 1918 (четвер)

Німецькі війська вступили в Новоград-Волинськ. В м.Сарни відбулось засідання Ради народних міністрів УНР, на якому зазначено, що Центральна Рада має у своєму розпорядженні до 2 тис. війська. У центрі фронту ведуть наступ німецькі частини, правий фланг їх забезпечує отаман К.Прісовський, лівий – загін С.Петлюри. РНМ ухвалила розпустити фронтові і гарнізонні ради, оскільки демобілізація має закінчитись 23(10) лютого. Військовому міністерству доручено припинити видачу коштів, взяти під свій контроль військове майно. Уряд прийняв рішення про переїзд. Наказом № 12 по військовому міністерству УНР отамана Бронського призначено представником вищого командування українським військом для зносин з командуючим німецькими військами, що оперують на Україні, для координації спільних дій.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.157-158. ЦДАВОВУ. – Ф.10

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)