Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27(14) лютого 1918 (середа)

На засіданні Ради народних міністрів УНР в м.Житомирі були розглянуті основні пункти розробленого тексту мирного договору з Російською Радянською республікою. Головною умовою укладення такого договору мало стати виведення за межі України всіх військових формувань (регулярних, червоногвардійських та ін., в тому числі і чехо-словацьких), які повинні були скласти зброю. Весь флот на Чорному морі (і торговельний теж) мав належати УНР. Щодо торговельного договору з Росією, то він міг бути укладений не раніше, як 31 серпня 1918 р. Наказом Військового міністерства УНР (№ 33) тимчасово командуючого 1-ю Українською дивізією отамана В.Зелінського затверджено на цій посаді.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.166-167 ЦДАВОВУ. – Ф.1074.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)