Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 березня (21 лютого) 1918 (середа)

Рада народних міністрів ухвалила день 12 березня (27 лютого) святкувати як національне свято на честь великого українського поета Т.Г.Шевченка. У цей день урядові установи мали не працювати, скрізь проводились лекції, бесіди та концерти з шевченківської тематики. Урядові установи і будинки прикрашались прапорами. РНМ запропонувала міністру внутрішніх справ негайно внести в Центральну раду законопроект про державну українську мову. Всі постанови РНМ щодо українізації залишались в силі. Розроблено заходи щодо заміни російської преси українською Крім того, РНМ ухвалила розглянути діяльність міської думи за час існування радянської влади, кожному міністерству – діяльність своїх співробітників. Всі недоїмки і податки пропонувалось стягнути протягом двох тижнів.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.180-181.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)