Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7-8 березня (22-23 лютого) 1918 (четвер-п’ятниця)

Відбувся Сквирський повітовий селянський з’їзд, у роботі якого взяли участь 300 представників від сіл. На порядок денний поставлені питання про владу в Україні і земельне питання. З’їзд ухвалив, що вся влада в Україні має належати тільки Центральній Раді, в якій представники селянства мають свою більшість і діяльність якої має бути спрямована на захист інтересів трудящого люду. З’їзд обрав двох представників до УЦР (Преподобного і Ковалюка). Постановлено, що все, що було ухвалено УЦР про землю, дійсно відповідає інтересам селянства. Для практичного проведення земельної реформи доручили волосним земельним комітетам приступити до обрахунків землі і людей, передаючи всі відомості до повітового земельного комітету. Поділ землі мали проводити волосні комітети, оскільки одне село мало землі більше, ніж інше. З’їзд не зміг виробити чітку позицію щодо повернення пограбованого майна. Були проведені довибори до повітової Ради селянських депутатів.
Народня воля . – 1918. - 19 (6) березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)