Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 (2) березня 1918 (п’ятниця)

Радянські частини під командуванням В.Примакова, які відстоювали Бахмач разом з двома полками Чехословацького корпусу, після заборони російським відділенням Чехословацької Національної Ради чехословацьким підрозділам брати участь у військових операціях, залишились без підтримки. І під тиском німецьких частин втратили Бахмач. Чигиринські і криворізькі вільні козаки зайняли ст. П’ятихатки, відрізавши шлях відступу радянським загонам від Знаменки на Катеринослав і Полтаву.
Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М.-Л., 192 8. – С.52-56.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)