Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 (3) березня 1918 (субота)

В.Антонов-Овсієнко визнаний всіма радянськими республіками на території України головнокомандуючим всіма збройними силами, які були зведені у п’ять революційних армій. На півночі діяла 5-а революційна армія під командуванням Р.Сіверса, що обороняла район Хутір Михайлівський – Конотоп, Путівль.
Антонов-Овсеенко В.А.. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М.–Л., 192 8. – С.85-86; У боротьбі за Жовтень // Збірник наукових праць. – К., 1981. – С.95-9

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)