Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 (9) березня 1918 (п’ятниця)

Почалося повстання робітників і солдатів м.Миколаєва. Виступові передували кілька збройних сутичок робітників з німецькими солдатами. Але поштовхом стала звістка про успіх повстання в Херсоні. Напередодні на спільних зборах завкомів та на мітингу Союзу фронтовиків було ухвалено рішення про повстання. Був обраний революційний штаб, який встановив зв’язок з 1-м Феодосійським чорноморським загоном І.Федька (біля ст. Снігурівка). Він почав наступ від м.Олександрівська (тепер Запоріжжя), від Херсону наступали революційні загони. Бої розгорнулись по всьому місту.
Петров В.И. Отражение Страной Советов нашествия германского империализма в 1918 году. – М., 1980. – С.181-182.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)