Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

26 (13) березня 1918 (вівторок)

Відбулося засідання Центрального комітету Селянської спілки (виконавчого комітету Всеукраїнської Ради селянських депутатів). На порядку денному стояло питання про розподіл роботи між членами комітету. До Малого комітету (Президії), який утворили, оскільки члени Центрального Комітету, обрані з’їздом, майже всі відійшли від роботи, увійшло 6 осіб: А.Степаненко, Д.Ісаєвич, О.Ільченко, С.Одинець, Я.Стенька і П.Демерлій. Новий Комітет поділили на комісії: організаційну, фінансову, контрольну і видавничу. З питання біжучої роботи визнано було, що самою потрібною роботою спілки серед населення є повітові селянські з’їзди, на яких слід широко проінформувати селянство про становище та закони УНР.
Народня воля. – 1918. – 28(15) березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)